Як почати грати в Dungeons & Dragons

Де взяти правила? Як грати безкоштовно? Чи можна грати онлайн? Усі відповіді в одному місці.

Обережно, гайд вийшов об’ємним, але не обов’язково читати його повністю за один раз. Додайте сторінку до закладок, щоб можна було повернутися, заваріть собі чаю або кавусика та отримуйте задоволення.Обережно, гайд вийшов об’ємним, але не обов’язково читати його повністю за один раз. Додайте сторінку до закладок, щоб можна було повернутися, заваріть собі чаю або кавусика та отримуйте задоволення.

Що таке Dungeons and Dragons?

Dungeons and Dragons (Підземілля та дракони, D&D, ДнД) — це настільна рольова гра, центральне місце в якій займає історія, яку розповідають її учасники. Кожен гравець вигадує собі персонажа і вирушає у довгу та повну небезпек та скарбів пригоду. Чарівність гри в тому, що кінцевий результат цієї історії не вирішений наперед, і більшість подій буде розгортатися згідно з діями героїв.

Гра має ведучого — майстра підземелля (він же данжен-майстер, ДМ, майстер), який буде грати за світ в якому знаходяться персонажі і слідкувати, щоб сюжет не тупцював на місці. Майстер відповідає за всіх неігрових персонажів — друзів та ворогів, які зустрічатимуться героям на їхньому шляху, а також за логіку вигаданого світу. Що задумав некромант, сидячи у своїй вежі? Наскільки сильно засмоктує трясовина, куди необережно став воїн? Відповіді на якісь питання будуть готові у майстра заздалегідь, на інші доведеться відповідати, імпровізуючи на льоту: бо через величезну свободу дій не можна передбачити, що спаде на думку тому чи іншому гравцеві. У цьому і полягає головна особливість гри – в D&D можливо все.

Як це виглядає?

Немає єдиного правильного способу грати в D&D, все залежить від переваг та можливостей окремо взятої групи.

Комусь подобається будувати на столі величезні заплутані лабіринти підземель, використовувати деталізовані розфарбовані мініатюри для героїв та монстрів та відміряти спеціальними лінійками дальність та радіус ураження заклинань. Інші ж вважають, що немає кращих декорацій для пригод, ніж ті, які можна побудувати у себе в уяві: «Навіщо обмежуватися купленим набором пластмасових стін, коли можна покластися на описи майстра та відчувати напружену атмосферу чергового підземелля?».

Який із підходів кращий? Як і на будь-яке холіварне питання, тут не можна відповісти однозначно. Втім, це й не потрібно: розуміння приходить після кількох зіграних партій, та й поедання обох варіантів ніхто не забороняє.

D&D може виглядати по-різному. Але зазвичай це щось середнє між епічним столом-діорамою та папірцем у клітинку з монетками замість персонажів

Як би не було, в основі гри лежить спільна розповідь історій. Так, мініатюри та карти допомагають візуалізувати те, що відбувається, але все одно ви будете описувати словами дії свого персонажа, обговорювати плани з іншими членами групи і спілкуватися з іншими істотами, що населяють вигаданий світ.

Гравець сам вирішує, що робитиме його персонаж, але якщо майстер вважатиме, що дія, що описується, вимагає певних зусиль, він може попросити пройти відповідну перевірку, кинувши 20-гранну кістку. Залежно від успішності броска ДМ опише результат ситуації.

— Я хочу вибити ці двері плечима, — каже Антон, який грає за дварфа Адріка.

— Добре, пройди перевірку сили, — відповідає майстер, одночасно прикидаючи складність: герой стоїть перед міцними дубовими дверима, вибити таку — не найпростіше завдання. Можна сміливо вирішувати, що складність дорівнюватиме 15. Гравець кидає 20-гранну кістку.

– О ні! У мене випало 1! — Антон розуміє, що це не просто невдача, а критична невдача. Домашне правило, з яким грає ця група, говорить, що будь-яка одиниця, що випала на 20-граннику, буде вважатися критичним провалом.

— Адрік розбігається і з усієї сили врізається плечем у масивні двометрові двері, — продовжує опис майстер, — решта членів команди чують тріск, але, на жаль, цей звук видають не дубові дошки, а кістки бідного дворфа, який отримує три одиниці ушкоджень.

Якщо ви хочете подивитися як у D&D грають справжні люди, а не вигадані мною, можете глянути це півгодинне відео з Він Дізелем. У ролі ведучого — актор озвучення Меттью Мерсер — один із найвідоміших данж-майстрів. Чи Місто монстрів перший епізод спеціального випуску від української команди Dice & Bones. 

Що потрібно для гри в Dungeons and Dragons?

Якщо коротко, ось приблизний список у порядку важливості:

  • Люди: гравці та майстер;
  • Правила: щоб створити героїв та грати ними;
  • Олівець і папірчик: щоб занотовувати важливе;
  • Пригода: будь-якому герою потрібна мета;
  • Кістки: вони ж дайси, куби;
  • Карти місцевості: для наочності боїв та подорожей;
  • Мініатюри: для тих самих боїв;
  • Ширма майстра: щоб ховати свої матеріали від гравців, створюючи інтригу, і прикріплювати на неї замітки;

Перші п’ять пунктів обов’язкові, інші опціональні.

Скільки це може коштувати?

Взагалі, можна обійтися без будь-яких покупок, можна навіть столу не мати. По суті, вартість гри в D&D починається з 0 гривень (ну, майже, ще ж час врахувати можна), і йде в безкінечність. Докладніше про це буде сказано у кожному з пунктів.

Скільки людей потрібно?

Оптимально від трьох до п’яти, є варіанти і як грати соло чи великою бандою. По пошті і навіть в Майнкрафті. Одне з найчастіших питань: чи можна грати в D&D удвох, коли одна людина бере на себе обов’язки майстра, а друга — гравця. Такий варіант справді можливий, хоч і варто бути готовим до меншої внутрішньокомандної динаміки. У такому випадку майстер зазвичай створює ще одного персонажа-компаньйона, щоб єдиному гравцю було не нудно під час своїх пригод, а бойові зіткнення не перетворювалися на справжній хардкор. При цьому ДМу необхідно пам’ятати, що його персонаж має відігравати другорядну роль в історії, зрештою, майстер веде гру, а не пермагає все своїм улюбленим, випестованим як дитя персонажем.

Докладно, про те, як грати віч-на-віч напишемо колись пізніше.

Максимальна кількість гравців за столом залежить від того, зі скількома людьми майстру комфортно вести гру. Під час партії ДМу доводиться взаємодіяти з усіма учасниками, контролювати хід гри та відповідати на нескінченні питання на кшталт «а чи може мій дворф так сильно махати руками, щоби перестати падати в прірву і вилетіти з неї?».

Оптимальною кількістю гравців (крім майстра) зазвичай вважається три-чотири особи. У такому разі можна не переживати, що майстра не вистачить на всіх, але й внутрішньокомандна взаємодія буде досить цікавою.

Де шукати людей на Dungeons and Dragons?

Важливо розуміти, що ніхто за столом не повинен мати особливих навичок, бути актором чи оратором. Хоча гравцям і доведеться говорити від імені своїх героїв (а майстру — від імені десятків, а то й сотень персонажів), ніщо не зобов’язує вас змінювати голос або грати так, ніби ви знаходитесь на головній театральній сцені країни, а в залі, насупившись, сидить Лесь Курбас. Навпаки, ви повинні почуватися максимально комфортно, щоб отримати задоволення від гри, і дуже важливо, щоб цей момент розуміли всі учасники.

Якщо у вас вже є компанія друзів чи товаришів, з якими ви проводите багато часу, то питання відпадає саме собою. Залишилося розповісти їм, що ви хочете спробувати і почати вже грати! Якщо бажаючих надто багато, можна поділитися на дві-три групи, які діють паралельно в одному світі, та інколи влаштовувати епічні крос-овери.

Якщо один із членів вашої групи виявився воїном олівця та фарб, вважайте, що вам пощастило – можна буде попросити його або її зобразити вашу паті у всій красі. Але, найімовірніше, навіть просити не доведеться!

Але навіть якщо компанії, що склалася, немає, можна спробувати озирнутися навколо. Серед однокласників, одногрупників, сусідів по гуртожитку чи колег завжди може знайтися пара-трійка людей із вільним п’ятничним чи суботнім вечором. Причому не потрібно шукати закоренілих гіків, які перечитують Сільмарилліон кожні півроку, D&D — гра для всіх. Звичайно, знання класичних РПГшних архетипів допоможе гравцю і, можливо, зробить його персонажа ефективнішим у бою, а він сам буде краще розбиратися в вигаданому світі, але це далеко не обов’язкова умова для добре проведеного часу.

Кілька років тому не можна було збиратися наживо, і в ціні були поради як грати через інтернет. Десь пів року тому ми грали при світлі свічок і підсвітки шуруповерту, повністю покладаючись на офлайн і фізичні матеріали. Під натиском зграй газонокосарок на енергомережу області інтернет ліг і в ціні стало офлайн дозвілля, за яким можна витратити 5-7 годин сидіння в напівтемному підвалі. Спільнота виробила багато інструментів на різні випадки, бо кожен підлаштовує свої ігри під реальний світ окремо. Як казав поважний бард “Життя триває, точиться війна”. А ви не забувайте про заходи безпеки і бережіть себе.

Гравці не знайшлися у найближчому оточенні? Все ще не варто зневірятися. Запитайте в місцевих магазинах настолок про Лігу Авантюристів — це формат спеціальних, підтримуваних розробником ігор який намагається максимально спростити участь в іграх у різних майстрів. Чарівність ліги в тому, що ви можете рухатися за сюжетом, граючи в різних місцях і з різними майстрами — для вашого персонажа це буде одна історія, що продовжується. Якщо ви хочете спробувати, але ще не встигли створити героя, вам можуть видати готового на грі. Розумію, що інтроверти та інші хікани зараз напружилися, але, повірте, воно того варте.

Крім того, у багатьох магазинах та антикафе часто проводяться ігри в класичні настілки, у таких місцях зазвичай раді всім охочим. Познайомтеся з людьми під час кількох партій у Мафію або Каркассон, а потім запропонуйте їм зібратися наступного разу на тому ж місці, щоб кинути виклик дракону.

Самотній мандрівник зайняв зручне місце в антикафе та обирає людей для партії у D&D

Зрештою, можна пошукати в діскорді чи телеграмі групи, де люди залишають оголошення про пошук однодумців у своєму місті або для гри онлайн. Звичайно, не кожен зможе легко почати спілкуватися з незнайомцями, але ж і ваші персонажі взагалі один одному чужі люди, а в бій разом ходять. Можна поставитися до цього як до глибшого занурення в атмосферу гри. Раз Два Три посилання. 

Очевидно, що пошук людей обійдеться вам досить дешево. Заплатити доведеться тільки якщо ви знайдете когось, хто пропонує послуги данж-майстра за гроші (а таке буває), або для того, щоб відвідати вечір настілок в антикафе, де зазвичай береться символічна плата, що окупається з лишком емоціями та новизною.

Отже, ось ваші варіанти ще раз:

  • Друзі, знайомі, сусіди, колеги
  • Участь у Лізі Авантюристів
  • Магазини настілок та антикафе
  • Групи, присвячені D&D та пошуку гравців

Кому бути майстром?

Якщо ви читаєте це, то, швидше за все, вже витратили більше часу на вивчення питання, ніж інші члени вашої групи. Тому буде логічно, якщо ви візьмете на себе цю роль. Не варто переживати, що у вас нічого не вийде, як і в будь-якій справі, просто потрібна практика. Звичайно, спочатку не обійтися без помилок, і гра не завжди йтиме гладко, але з кожною новою сесією ви почуватиметеся все впевненіше, поки, нарешті, не почуєте наприкінці партії від своїх гравців заповітне: «Вау, це було дуже круто !»

Перш ніж починати водити гру, буде не зайвим взяти участь у партії як гравець, щоб мати краще уявлення про те, як проходить сесія. Якщо ж такої можливості немає, подивіться запис якоїсь гри, наприклад, трохи вище вже були відео від  Меттью Мерсера і від  Dice & Bones. Стежте за тим, як майстер веде партію, як він діє сам і реагує на дії гравців. Не варто хвилюватися, що ваші ігри виглядатимуть гірше, адже Метт — професійний актор озвучки, який, до всього іншого, веде D&D кілька десятків років. Тому використовуйте ці відео просто як джерело натхнення.

Крім того, в інтернеті легко знайти безліч порад про те, як бути хорошим майстром. Їх тисячі на ютубі, в тіктоці, на профільних сайтах. Дуже легко зав’язнути в численних порадах, перечитуючи тонни тексту і переглядаючи години відео. Найкраще, це зібрати гравців, сказати прямо, “Я бачив як це робити, це наш перший раз, давайте зробимо перший крок по цій дорозі, яким би крінжовим він не був”. І просто почати водити, читаючи потім поради і обговорення через призму своїх проведених ігор. 

Звідки брати правила?

Будь-яка гра має правила, і Dungeons and Dragons — не виняток. За всіма героїчними (і не дуже) діями гравців лежить рушій d20, який потрібно буде почитати. Хороша новина в тому, що спочатку правила достатньо знати тільки майстру. Навіть якщо гурт не зіграв ще жодної партії, ДМу доведеться звикати завжди бути на крок попереду своїх гравців, і почати можна саме з вивчення правил.

D&D не існує у вакуумі, гра має видавця — Wizards of the Coast (WotC) — який випускає офіційний контент, проводить заходи і, звичайно, вигадує правила. На даний момент актуальною є п’ята редакція D&D, тому якщо вам потрібно, наприклад, знайти щось у пошуковій системі, не забувайте додати «5e».

Базові правила

Цікавий факт: в американському законодавстві не можна запатентувати правила гри. Ви можете придумати гру, накласти патент на її назву, всі зображення, текст з карток, унікальні імена монстрів, а ось на правила — ні. Втім, WotC пішли трохи далі і виклали у відкритий доступ не тільки голі механіки гри, а й більш докладні описи деяких рас та класів, включили туди кілька передісторій і ще багато всякого, — загалом, зробили так, щоб будь-хто міг отримати безкоштовний, базовий набір, необхідний для гри. Документ так і назвали – “Базові правила” (D&D Basic Rules), і його можна завантажити з сайту WotC.

Щоправда є очевидна каверза — документ англійською мовою. Для пиріжечків ми розкажемо як грати соловїною трохи нижче. Інші можуть ознайомитися з базовими правилами вже зараз.

Якщо у вас перехопило подих від 180 сторінок, можете видихнути. Не обов’язково читати їх повністю, спершу достатньо пробігти очима по діагоналі і просто час від часу повертатися до документа. Давайте по порядку.

Базові правила діляться на п’ять частин:

— Вступна, в ній знаходиться максимальна вижимка того, що представляє з себе гра. Взагалі, вступу достатньо щоб грати. Інші глави будуть розширювати інформацію звідси.

— У першій йдеться про створення персонажа. Тут ви знайдете інформацію про раси та класи, передісторію та різне спорядження, доступне героям.

— З другої частини ви дізнаєтесь, точні правила D&D. Коли і як робити різні перевірки, як подорожувати і битися, саме тут ви зможете знайти відповіді на всі ці питання.

— Третя частина повністю присвячена магії. Звідси можна дізнатися, як накладаються та які взагалі бувають чари: після самих правил доступний список чарів.

— Четверта частина буде особливо корисною данж-майстру. У ній знаходиться список монстрів, список магічних предметів, які можна видати гравцям, а також поради щодо складання бойових зіткнень.

В кінці документа ви знайдете опис станів (скам’яніння, засліплення і т.д.), трохи інформації про світ і листи персонажів, куди записувати характеристики та навички вашого героя.

Грубо кажучи, цього документа достатньо, щоб грати в ті самі Підземелля та Дракони, не витрачаючи при цьому жодного золотого (чи злитку срібла, якщо ви розумієте про що я). Але, по-перше, він доступний тільки англійською (принаймні, на момент написання цього тексту), а по-друге, в ньому представлено всього чотири раси для створення героїв: дворф, ельф, курдуплик і людина, і чотири класи: воїн, пройдисвіт, жрець і чарівник, а також мінімальний набір заклинань для двох останніх класів. Можу сказати, що цього набору цілком достатньо, щоб провести героїв через безліч пригод. Але є інші варіанти.

Довідковий системний документ (SRD)

Крім базових правил є ще один безкоштовний ресурс: Довідковий системний документ (Systems Reference Document, SRD). Тут менше художніх описів, ніж у базових правилах, і сам документ менш доброзичливий до новачків, бо зроблений він для видавців і їх юристів, але тут набагато більше інформації. У SRD представлено більшість класів та рас, а також наведено великі списки заклинань та монстрів.

Потрібно розуміти, що інформація подана в урізаному вигляді: наприклад, у SRD є характеристики скельних гномів, але ні слова про лісових або містичних, а серед монстрів не вистачає деяких культових істот на кшталт бехолдерів. З іншого боку, документ є компіляцією так званого трикнижжя — трьох основних книг з D&D, і при цьому поширюється безкоштовно. Завантажити англійську версію можна з офіційного сайту. Також можна купити англійські варіанти книг на Амазон або в локальних ретейлерів. 

Крім того, на сайті Туомарі викладено український переклад SRD, нею же і виконаний. На даний момент перекладені ще не всі розділи, але колись контент повністю відповідатиме оригінальному документу.

Які бувають пригоди і де їх взяти?

Коли люди для гри знайдені, майстру настав час задуматися про пригоду, яку він підготує для своїх гравців. Звичайно, можна придумати власне з нуля, але багато хто сходяться на тому, що робити це майстру початківцю не треба, у нього і так буде достатньо інших турбот. Краще взяти готовий модуль і при необхідності вплітати в розповідь власні елементи.

Модуль – це, найчастіше, багатосторінковий текст, де міститься докладний опис стартової ситуації і може включати в себе: сюжет, мапу місцевості, стартовий баланс сил регіону, персонажів ведучого, монстрів, карти, мапи, і багато іншого. На початку зазвичай вказується необхідний рівень персонажів, щоб зелених шукачів не розірвало в першому ж бою, а могутні легендарні герої не займалися вбивством щурів у підвалі місцевого фермера (втім, обидва варіанти мають право на життя в руках досвідченого майстра).

Існує кілька підходів до того, як майстер може підготувати модуль для своїх гравців, але класичний виглядає так: ДМ читає весь документ від початку до кінця, заздалегідь відзначаючи мотиви та дії лиходія, сюжетні повороти та інші важливі елементи, а потім готує докладніший план для однієї-двох наступних ігор – виписує собі стат-блоки ворогів, які можуть зустрітися героям, друкує карти, якщо вони є, краще «дізнається» персонажів ведучого, щоб добре уявляти, як вони повинні поводитися і що говорити.

Можна виділити кілька важливих характеристик готових пригод: тривалість, свобода дії та офіційність.

Тривалість

Найчастіше пригоди героїв складаються у велику кампанію, проходження якої може зайняти у гравців не один рік (якщо збиратися раз на один-два тижні). Такі кампанії відрізняє наявність тривалого сюжету з різними відгалуженнями у вигляді побічних завдань. Історія може початися зі знімання кицьки з дерева, а закінчитися через багато років звільненням всесвіту від гніту сил зла. Гравці поступово вирішуватимуть дедалі складніші завдання, а їх герої поступово будуть грати більш значну роль в долі їх світу. У результаті виходить щось на кшталт серіалу: із сезонами, арками, кількома сюжетними лініями та, цілком можливо, несподіваними смертями головних героїв.

Втім, не кожна епічна пригода має тривати роки. Коли немає бажання чи часу, замість серіалу завжди можна переглянути фільм. Такі пригоди називаються one-shot і зазвичай займають один ігровий вечір. Ваншоти відрізняє наявність матеріалів, які можуть презентувати закінчені події за зазначений період часу. Найчастіше, це короткий сюжет в який група вривається без довгої експозиції, і який доходить до логічного кінця через кілька годин гри. 

Такий формат добре підходить для гравців-початківців, тому що в досить короткі терміни дає відчути, що таке D&D. Але й досвідчені групи можуть добре провести час, бо це чудовий шанс для одного з гравців приміряти на себе роль майстра або просто відволіктися від основної кампанії, влаштувавши батл-рояль між персонажами, чи взяти заготовлених персонажів і розіграти камерну детективну історію. Нарешті, можна провести міні-пригоди з кожним зі своїх гравців окремо, перш ніж кидатися в безодню головних подій. Такі передісторії допоможуть краще зрозуміти своїх героїв та додадуть глибини їхнім особистим історіям. Для прикладу подивіться, як Меттью Мерсер проводить таку партію лише з одним гравцем.

Свобода дії

Якщо уявити свободу дій в пригоді у вигляді спектру, то одному його кінці будуть так звані «рейки» (railroad), але в іншому «пісочниця» (sandbox).

Рейки, як і випливає з назви, це пригода, яка не передбачає відгалужень. Герої не мають можливості вибрати підхід до вирішення проблем, і їм залишається просто рухатися заданою траєкторією. Це, можливо, звучить не дуже цікаво, але має право на життя, особливо у ваншотах, коли немає часу сходити зі стежки.

Насправді «рейковість» пригоди багато в чому залежить і від майстра. Завдяки можливості робити будь-що, яка є у гравців, історія постійно намагається піти вбік, подалі від основних дій. У такі моменти саме майстру доводиться вирішувати, наскільки активно потрібно повертати героїв назад до головного потоку. Правильна відповідь, як завжди, залежить від групи та того, що їй цікаво. Зрештою, ми зібралися тут, щоб отримувати від гри насолоду.

Перебільшена пісочниця виглядає приблизно так: «Ось карта місцевості. Куди ви хочете податися?». У такій пригоді майстру доведеться більше реагувати на дії гравців, які вільні робити будь-що. ДМу, тут буде потрібно провести серйозну підготовчу роботу, добре уявивши для себе сеттінг, або викрутити на максимум свої імпровізаторські здібності.

Важливо розуміти, що пригоди рідко являють собою рейки або пісочницю в чистому вигляді. Зазвичай це щось середнє — якийсь сюжет із важливими ключовими моментами, які мають статися у будь-якому разі, але між якими герої проводити час так, як їм заманеться.

Офіційність

Офіційними модулями є пригоди, видані Wizards of the Coast. На момент написання цього тексту за п’ятою редакцією випущено десятки таких модулів. Вони продаються: у вигляді книг у твердій обкладинці, ПДФ документів, дописів на онлайн платформах.

Офіційні модулі хороші тим, що здебільшого це пригоди, написані ветеранами D&D, добре знайомими із системою і геймдизайном.

З плюсів можна відзначити:

  • гарна якість оповідання
  • професійні карти від крутих художників
  • значна кількість офіційного сеттінгу (Забуті Королівства)

З мінусів:

  • не всі модулі заходять всім, варто пошукати рейтинги і описи сюжетів в інтернеті
  • вартість — ціна модуля можна порівняти з ціною середньої настолки (30-50 баксів + пересилка)

Втім, «неофіційність» пригод не обов’язково дорівнює поганій якості. Існує безліч сторонніх компаній та окремих авторів, які випускають професійно зроблені модулі. Да і купити їх не набагато важче, ніж офіційні. Очевидно, що купити фізичну копію такого модуля набагато складніше, особливо у нас. Найчастіше це взагалі неможливо — більшість неофіційних пригод поширюється лише в електронному вигляді.

Плюси неофіційних пригод:

  • гарний вибір тематики та сеттингів
  • велика кількість середніх та коротких (one-shot) пригод
  • відносно невелика ціна (зазвичай 1-5 доларів і багато безкоштовних і “плати скільки хочеш” матеріалів)

Мінуси:

  • складніше знайти модуль українською
  • якість та баланс залежить від автора. В авторах можуть бути як ветерани зі старої BioWare, так і люди які зібрали свої чернетки в один документ.
  • фізичну копію найчастіше не знайти

Де шукати?

По-перше, на наших майданчиках і майданчиках наших партнерів. Там є як наша власна пригода, можливо, не найдружніша до майстра-новачка, тож краще поверніться до неї пізніше; так і переклади і односторінкові пригоди. Радимо обрати щось для 1 або 2 рівня і почати з цього. Або придивитися до збірки КУРА.

По-друге, наше хобі відрізняється високою концентрацією талановитих людей, тому знайти щось гідне в інтернеті — не таке складне завдання. Знання англійської, звичайно, тут дуже допоможе. Можна, наприклад, скористатися сайтом AdventureLookup, де є можливість відфільтрувати пошук як завгодно: вибрати редакцію, рівень героїв, сеттинг і навіть окремого монстра або магічний предмет, який є у модулі. Важливо: на сайті не можна скачати самі пригоди. Або можете звернутися до спільноти на reddit, де часто бувають хороші поради. Забивши в  гугл щось на зразок “best one-shot for new players reddit”, ви отримаєте кілька постів, де точно знайдеться щось гідне.

Основні майданчики для розміщення готових модулів — DMs Guild і  DriveThruRPG . На обох сайтах можна знайти як безкоштовний контент, так і документи, ціну за які ви можете встановити самі при покупці (починаючи з $0). Переважно, туди викладаються англомовні тексти.

До речі, якщо ви теж своєрідна творча натура, і у вас є чим поділитися зі світом, можете викласти туди свої роботи. Це не обов’язково мають бути пригоди, адже свою аудиторію знайдуть і карти, картки, токени, шаблони — словом, усе, що могло б стати в нагоді іншим гравцям та майстрам.

Якщо англійська мова — не ваш варіант, то найпростіше буде почати з тематичних ДНД-шних груп у ТГ, де публікуються переклади або оригінальні пригоди, наприклад, цієї

Які потрібні кістки та де їх брати?

Кістки (або дайси) відповідають у D&D за створення напруги (саспенсу – якщо хочете). Якщо щось отримано занадто просто, це не приносить задоволення, тому героям потрібно кинути виклик, дати випробування, результат якого багато в чому залежатиме від здібностей та умінь, але з невеликою поправкою на удачу: крихітна вишенька на торті, яка може як доповнити смак десерту, так і застрягти у вас у горлі.

У D&D використовується 6 кісток з різною кількістю граней: 4, 6, 8, 10, 12 і 20. Перші п’ять зазвичай використовуються для визначення шкоди: кинджал нанесе 1к4 (тобто потрібно кинути одну 4-гранну кістку), а велика сокира – 1к12 . 20-гранна використовується для решти: від переконання вартового в тому, що вбитий сам чотири рази впав на ніж, до розуміння, чи ваш герой отруївся невідомим грибом, чи можна з’їсти ще один і вижити ще кілька днів.

Спочатку вам вистачить і додатку для кидання кісток, завантаженого на смартфон. Шукайте за запитом на зразок D&D dice. На комп’ютері можете скористатися цим сайтом або будь-яким із тисячі інших дайс-ролерів. 

Коли будете готові, загляньте на аліекспрес, там можна знайти комплект кісток за 50-200 грн. Екзотичні забарвлення обійдуться трохи дорожче (або набагато дорожче, якщо вони будуть, наприклад, з металу, чи кристалів). В ідеалі у кожного гравця має бути свій набір (і, краще, не один). Так зручніше, та й просто приємно грати власними дайсами, але це не обов’язково.

Якщо чекати на посилку з Китаю немає сил, сходіть в магазин настолок, там завжди можна знайти як тематичні набори кісток, так і окремі екземпляри.

Зрештою, можна звернути увагу на компанії, які роблять високоякісні кістки з вивіреним балансом та з дорогих матеріалів. Набір таких дайсів може починатися від 1000 грн і закінчуватися будь-якою сумою, яку ви можете собі уявити. Ну добре, я вірю, що ви можете уявити дуже велику цифру. Настільки дорогих кісток, напевно, не знайти.

Звання найдорожчої гральної кістки належить цій 20-гранний давньоримській скляній красуні. 2003 року вона пішла з молотка за $17,925

Чи можна грати в Dungeons and Dragons онлайн?

Так! Звичайно, це відрізняється від живого спілкування, але грати в D&D через інтернет так само весело.

Месенджери

Найдешевший варіант – гра через Skype, Zoom, Discord та інші месенджери, що підтримують хоча б аудіозв’язок. Бажано, щоб у всіх учасників був більш-менш швидкий інтернет. Для більшої зручності та залученості можна пошукати ботів, які допоможуть кидати кістки та грати музику – це особливо актуально для Discord. Звичайно, при грі в месенджерах доведеться забути про сітку, карти та мініатюри і покладатися тільки на уяву. Для одних груп це буде звичною справою, а в інших з’явиться гарний шанс спробувати такий варіант і, можливо, відчути всю його красу.

Якщо ж ви звикли до тактичних ігор, то без столу не обійтися. В даному випадку – віртуального. Найбільш популярні рішення: Roll20, Fantasy Grounds, Foundry, Owlbear Rodeo та Tabletop Simulator. Грав на кожному з них, і скажу, що всі вони виконують поставлену функцію, але кожний своїми шляхами.

Roll20

Напевно, найпопулярніший спосіб гри в D&D через інтернет. Це велике поле, з яким одночасно можуть взаємодіяти всі учасники: майстер завантажує карту, виставляє токени героїв і ворогів, і можна грати.

Зручний тим, що листи персонажів заповнюються у програмі, і під час гри можна кидати кістки відразу з урахуванням всіх модифікаторів. Крім того, всередині є вбудований аудіоплеєр, щоб майстер міг запускати музику; чати: текстовий та відео, а також довідник по системі.

Головний плюс – безкоштовність. Так, можна оформити передплату, щоб отримати більше місця в сховищі (для завантаження карт, зображень і т.д.), доступ до динамічного освітлення та інших фішок, але з ймовірністю 95% вам вистачить безкоштовного плану. Крім того, в маркетплейсі можна купити основні книги правил, щоб можна було, наприклад, швидко накидати персонажу всі заклинання, а не вводити їх руками; або викласти на поле готові токени монстрів і використовувати їх стат-блоки. Насправді ж можна обійтися і без цього, принаймні спочатку.

Програма запускається прямо в браузері, є українська мова для основної частини інтерфейсу та аркушів персонажів.

Fantasy Grounds

Багато в чому схожий на Roll20: теж є полем, на яке можна викласти карту і токени, дозволяє кидати кістки і автоматизувати решту настільно-рольової рутини. FG поширюється як програма, яку потрібно встановити на комп’ютер. Нещодавно вийшла нова версія на Unity, яка виглядає сучасніше. Втім, любителі класики все ще можуть придбати стару.

З плюсів Fantasy Grounds зазвичай називають зручніший інтерфейс, ніж у Roll20, і можливість його глибокої кастомізації. Але це перекривається необхідністю це робити, і спірністю цього твердження. Крім того, у FG є кілька цікавих фіч на кшталт можливості вказати в чаті, якою мовою написано повідомлення (наприклад, ельфійською), після чого його зможуть прочитати тільки ті гравці, персонажі яких розмовляють цією мовою (решта побачать стилізовану тарабарщину).

Як і в Roll20, тут можна докуповувати офіційні книги, які додадуть більше варіантів при створенні персонажа та полегшать життя майстру під час підготовки пригоди.

Жирні мінуси – ціна. У Fantasy Grounds немає безкоштовної версії (хоча є демо), вартість у Steam — 480 грн. для звичайної ліцензії плюс 1743 грн., щоб поліпшити її до Ultimate – це дозволить іншим гравцям не купувати FG взагалі. Тобто групі доведеться або скинутися на одну Ultimate ліцензію для майстра, щоб він хостив гру для інших, або окремо купувати стандартну для кожного учасника. Іноді бувають знижки.

Для ветеранів також буде важливо пам’ятати про погану сумісність із стороннім АПІ, і виробами сторонніх розробників.

Foundry

Суперник Ролл20 в боротьбі за перше місце. Відрізняється великою кількістю модулів, за допомогою яких можна налаштувати стіл саме так, як вам потрібно. У ньому також можна писати власні макроси, налаштовувати динамічне освітлення (він же «туман війни») та підключати готові пригоди. Багато платних підписочних можливостей Ролл20 тут входять в базовий набір.

З мінусів можна назвати високу ціну, необхідність налаштовувати власний сервер та вимогливість до ресурсів комп’ютера. Купити потрібно буде лише одну ліцензію — вартістю $50 (втім, бувають знижки), після чого майстер запустить її на своїй машині (або виділеному сервері) і відкриє підключення для гравців.

Загалом, потрібно приготуватися до того, що на початкове налаштування і ознайомлення  піде багато часу, зате ви отримаєте тонко налаштовану систему, яка в результаті економитиме вам час під час підготовки і гри. 

Особиста думка. Якщо грати казуально, сильно не розбираючись з платформою і не заносячи гроші, це Ролл20. Якщо хочеться закопатися, налаштовувати і навіть писати своє, то треба брати Фаундрі.

Owlbear Rodeo

Найбільш простий віртуальний стіл у цьому списку та повна протилежність попередньому варіанту. 

Розробники роблять ставку на швидкість налаштування, тому не потрібна навіть реєстрація. Ви заходите на сайт, завантажуєте карту, накидаєте токени та даєте посилання гравцям. З корисних інструментів – кістки, малюнок, лінійка, нотатки, трансляція звуків і простенький туман війни. Можна завантажувати власні токени та групувати папки. Все безкоштовно і працює прямо у браузері (можна навіть спробувати грати з телефону).

Звичайно, така простота приносить із собою й мінуси. Наприклад, тут ви не зможете блокувати лінію огляду за допомогою стін, як у деяких інших столах, а також не знайдете трекер ініціативи або листи персонажів. 

З нього можна тільки починати. Якщо добре знаєшся на якомусь з вищевказаних столів, то явно не вистачає функцій. Відчуття, ніби працюєш в місці, де набагато менше інструментів, ніж ти звик. Тягнешся рукою до шафи, і замість набору викруток або дрилю знаходиш пустоту. Потім згадуєш, що так, тут же такого функціоналу нема… Хоча, якщо ви не хочете нічого вчити, то це найкращій стіл, щоб про нього нічого не дізнаватися. 

До речі, зараз розробляється друга версія програми, де буде більше можливостей, але й платна підписка.

Tabletop Simulator

На відміну від попередніх програм, це, як і випливає з назви, повноцінний симулятор столу. Ви керуєте камерою, можете літати над віртуальною поверхнею, берете з неї предмети та ставите (або кидаєте) їх назад. Tabletop Simulator не заточений під якусь конкретну гру, а є симулятором столу, на якому розклали гру: є механізм роботи з гральними картами, токенами, фішками, кістками, лінійками і так далі. У цьому полягає як його сила, і слабкість.

З одного боку, TS дозволяє більшою мірою відчути, що ви зібралися навколо одного столу. На відміну від Roll20, де кістки кидаються простим натисканням кнопки, тут потрібно брати тривимірний двадцятигранник, кидати його на стіл і дивитися, як він котиться і підстрибує на поверхні столу. За бажанням можна створювати складні тривимірні карти з перепадами висот, модельками дерев та іншої флори. Крім того, в Tabletop Simulator можна грати і в інші настілки: від нард до Сутінків імперії – достатньо завантажити безкоштовні модулі з майстерні. Якість компонентів не завжди буде на висоті, але дивно вимагати чогось більшого від доповнення, яке коштує 0 гривень.

З іншого боку, перед першою партією в D&D доведеться витратити достатньо часу, щоб все налаштувати: завантажити з майстерні зручний стіл, знайти мініатюри та кістки, розставити приховані зони, імпортувати карти місцевості та десь їх скласти, і все в такому дусі. На відміну від Roll20 і Фаундрі, у вас не буде вбудованого довідника, зручного підрахунку всіх модифікаторів після кидків кісток, і доведеться вигадувати щось із програвачем для музики (є вбудований, але він, м’яко кажучи, не дуже). Крім того, тут немає вбудованого відеочату, тому доведеться окремо запускати дискорд і налаштовувати оверлей (який не завжди працює добре).

Загалом потрібно заздалегідь приготуватися до того, що просто запустити її і почати грати не вийде, доведеться позайматися… Хоча, є готові модулі з налаштованим столом під D&D.

Як і у випадку з Fantasy Grounds, програма купується через Steam за 279 грн., або 699 грн. за набір для чотирьох людей. З огляду на те, що в комплекті ви отримуєте десятки безкоштовних настолок, то, якщо ви граєте настолки, є сенс дивитися сюди. Чим далі ви від настолок, тим менше сенсу вам дивитися в цю сторону. 

І це все?

Ні, але цього достатньо, щоб почати грати. Тепер ви готові створити свого першого персонажа.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *